Останній день жовтня приніс у стіни Коломийського медичного фахового коледжу імені Івана Франка особливе, щемливе тепло. Попри осінню прохолоду й опале листя, коридори нашої альма-матер ожили від голосів, які колись так само лунали тут перед парами, від щирого сміху та сліз радості, які неможливо було стримати.
Це був не просто День зустрічі з випускниками ювілейних років — це було повернення додому.
Сюди з’їхалися ті, хто закінчив навчання 10, 20, 30, 40 і навіть 50 чи 60 років тому. Сивочолі медики, які присвятили рятунку людських життів усе своє життя, та зовсім молоді фахівці, котрі лише починають свій шлях у білих халатах — у цей день усі знову стали тими самими безтурботними студентами.
Особливою атмосферою залу наповнив щирий та емоційний виступ директора коледжу Олександра Івановича Жолобайлюка. Його слова, звернуті до великої медичної родини, відгукнулися в серці кожного присутнього. Олександр Іванович тепло привітав випускників, наголосивши, що успіхи та професійні здобутки кожного з них — це найбільша гордість та жива історія коледжу. Він зазначив, що двері рідної альма-матер завжди залишаються відчиненими для вихованців, а зв’язок поколінь, який об’єднує досвідчених майстрів медицини та сьогоднішніх студентів, є тим незламним фундаментом, на якому тримається сучасна охорона здоров’я Прикарпаття та України.
Неймовірно зворушливою частиною свята стали виступи самих випускників коледжу різних років випуску. Один за одним вони піднімалися на сцену, і кожен такий виступ був окремою сповіддю про любов до професії та вдячність рідним стінам. Випускники минулих десятиліть зі сльозами на очах згадували свої студентські роки, ділилися життєвою мудрістю та дякували викладачам за путівку в життя. А молодші покоління медиків звітували про свої перші перемоги на професійній ниві, доводячи, що висока планка, задана коледжем, тримається й досі. Ці виступи стали справжнім містком пам’яті між минулим і сьогоденням.
Найзворушливіші моменти — це миті перших обіймів на порозі коледжу. Коли впізнаєш в очах навпроти свого найкращого друга чи подругу по парті, з якими колись ділив один конспект перед важким іспитом з анатомії чи фармакології. А поруч — сиві та неймовірно рідні усмішки наших викладачів, чия мудрість колись дала нам путівку в професію. Вони дивилися на нас із гордістю, а ми — з безмежною вдячністю за кожне вивчене слово та кожну настанову.
Ми згадували все: перші практичні заняття, тремтіння рук під час першої ін’єкції, безсонні ночі та ту неповторну атмосферу, яку можна відчути лише тут, у Коломиї. Водночас ми схилили голови у хвилині мовчання, згадуючи тих випускників та колег, які віддали свої життя за нашу свободу, та тих, хто сьогодні тримає медичний фронт на передовій.
Яскравою та дуже важливою частиною цього дня стала благодійна лотерея з чудовими призами. Кожен присутній мав можливість не лише випробувати свою вдачу та виграти пам’ятні сувеніри, корисні подарунки чи символічні дрібнички від рідного коледжу, але й долучитися до великої та благородної справи. Азарт, усмішки від неочікуваних виграшів і тепло від того, що кожен придбаний квиток — це наш спільний внесок у допомогу та наближення перемоги, об’єднали залу в єдиному пориві. Медики як ніхто інший знають цінність підтримки, тому благодійний збір став символом нашої єдності.
Останній день жовтня минув, але тепло цієї зустрічі залишається в серці. Рідні стіни Коломийського медичного коледжу вкотре довели: роки та відстані безсилі, коли є спільна пам’ять, спільна любов до медицини і міцне студентське братерство, яке об’єднує покоління.
Дякуємо коледжу за те, що знову зібрав нас разом. До нових, незабутніх зустрічей! 🍁❤️🩺
#КоломийськийМедичнийКоледж #ОлександрЖолобайлюк #ЗустрічВипускників #МедичнаРодина #Благодійність #Лотерея #Коломия #Спогади #Медицина